Зовнішній вигляд
Помітно відрізняється від інших представників родини котових. Тіло струнке і здається навіть крихким, але насправді гепарди володіють розвиненою мускулатурою і практично не мають жирових відкладень. У гепарда невелика голова, високо розташовані очі і маленькі заокруглені вуха. Забарвлення піщано-жовте, з розкиданими по всьому тілу дрібними чорними плямами, а з боків писка;— тонкі чорні смуги. Гепарди, на відміну від більшості інших котових, не можуть втягувати й випускати кігті. Маса дорослого гепарда становить 40-65 кг, довжина тіла — від 115 до 140 см, досить масивний хвіст має довжину до 80 см.
Розмноження
Вагітність у гепардів триває 85-95 діб, після чого на світ з'являється від двох до п'яти кошенят. Вони залишаються з матір'ю від 13 до 20 місяців. Живуть гепарди до 20 років. Іноді до 25 років, але дуже рідко.
Харчування
Гепарди — денні хижаки. Вони полюють переважно на дрібних копитних — газелей, імпал, телят гну, — а також на зайців. На відміну від інших котових, гепарди полюють, переслідуючи здобич, а не із засідки. Спочатку вони наближаються до вибраної жертви на відстань близько 10 метрів (при цьому практично не ховаючись), а потім намагаються зловити її в короткому забігу. Здобич зазвичай збиває з ніг ударом лапи, а потім душить. Якщо за короткий час гепардові не вдається наздогнати свою жертву, він відмовляється від продовження полювання, оскільки через величезні витрати енергії нездатний на тривалу гонитву.
Розповсюдження
Гепарди мешкають у Африці, а також у Індії, Передній та Середній Азії. У наш час (2007) азійський гепард A. j. venaticus практично зник; відомо, що він живе тільки в Ірані, де, однак, знаходиться під загрозою зникнення. У Туркменістані їх востаннє бачили у 1960-х рр. Через свій спосіб полювання, вони надають перевагу відкритим просторам: савани, напівпустелі тощо. В Африці гепард — найслабкіший з великих хижаків. Гієни, леопарди, леви, орли можуть відбирати здобич у гепардів і вбивати їх дитинчат.
Еволюція
Гепарди частково вимерли під час останньої льодовикової доби. Гепарди, що існують зараз, — близькі родичі, тому у них спостерігаються ознаки генетичної звироднілості, викликаної кровозмішенням. Наприклад, у гепардів дуже високий рівень дитячої смертності: до 70 % дитинчат не доживають до року.
Раніше гепардів через їх особливу тілобудуву виділяли в самостійну підродину гепардових (Acinonychinae), проте молекулярно-генетичні дослідження виявили їх близьку спорідненість з родом пум, через що їх стали відносити до підродини малих кішок (Felinae). Є пропозиції виділити рід Puma і рід Acinonyx (які відділилися один від одного близько 4.9 млн років тому) у трибу Acinonychini.

Клас ! Дякую за статтю
ОтветитьУдалитьСтаття захоплює 😅
ОтветитьУдалитьХотів би вживу побачити цих цікавих хижаків !!!
ОтветитьУдалитьМрію про фотографію з цим хижаком!))
ОтветитьУдалитьМрію про фотографію з цим хижаком!))
ОтветитьУдалить